Ні, Галю, в Польші часами набагато гірше, і є чому повчитися в українців, але теж трапляються оптимісти такі, як «ты, да я, да мы с тобой», в яких теж не виходить боротися з проблемами тільки вірою в світле майбутнє й постійним «ми зможемо, все буде, треба час!»
P.S. Це не було порівнянням поляків з українцями.
Галинко, Ваша пропозиція стосовно інших тенденцій: алкоголізму, хабарництва, злочинності і т.д.? Думаю, тут не катить «Бо комусь так зручно. Кожен сам обирає свій шлях». Тут від шляху кожного залежить шлях майбутньої нації.
не буду змінювати, бо не жила в Німеччині й не слідкувала там за поляками. Не хочу вкотре піддаватися створеним вже кимось стереотипам. Святославе й Наталіє, не доводьте так публічно до правди написане в матеріалі, навіть, якщо це так. Знову починається «а вони які? у них не краще!» Писала не для того, щоб викликати критику до поляків, а щоб ми разом подумали, чому так...:(
коли ти в своїй країні відчуваєш себе впевнено, бо навіть незнайомі люди у важку хвилину можуть стати тобі сестрами й братами. Допомагають одне одному, не думаючи про користь чи бабло. Тебе рятують на вулиці, начхавши на своє запізнення на роботу чи навіть звільнення. При знайомостві тебе спершу не запитують, ким ти працюєш і де навчаєшся, і хто в тебе батьки, а намагаються знайти спільні цікаві теми. Ти не боїшся ходити вночі, щоб раптом не вдарили по голові або відібрали сумку. По телевізору перший сюжет (топовий) в «Новинах» про відкриття міжнародної виставки, а не про те, як когось завалили чи трапилась аварія. Звичайно, такі люди спокійні, усміхнені й раді прокидатися кожного дня, щоб жити. Кожен з них розуміє, що є маленькою частинкою соціуму, від якої залежить моральний дух всієї країни. І кожен з задоволенням несе таку відповідальність. Усе це я називаю європейськими вартостями, що супееречить матеріальному поняттю "європейські цінності".
Галино, я відповіла на Ваше запитання? Вибачте, не одразу зрозуміло, що воно до мене.
Відчути своє призначення, як на мене, — це щось більше, ніж «пригодитися» або реалізувати себе. Ми з Вами не можемо знати чи відчували ці люди в інших країнах своє призначення, і про обставини, які могли змусити людину виїхати, жодна книжка нам теж не розповість.
Звичайно, я погоджуся з Вами: ми самі вирішуємо, де нам краще. І я зовсім не подумала, що ви намагаєтеся відмовити мене жити в Україні, навпаки, здалося, що ви запрошуєте жити в країну, яка родить таких мозговитих людей :)
До речі, Сікорський, перебуваючи в США, був головою товариств творчості Толстого й Пушкіна, членом Російського національного союзу в Америці. Це теж про щось говорить.
P.S. Це не було порівнянням поляків з українцями.
Галино, я відповіла на Ваше запитання? Вибачте, не одразу зрозуміло, що воно до мене.
Звичайно, я погоджуся з Вами: ми самі вирішуємо, де нам краще. І я зовсім не подумала, що ви намагаєтеся відмовити мене жити в Україні, навпаки, здалося, що ви запрошуєте жити в країну, яка родить таких мозговитих людей :)
До речі, Сікорський, перебуваючи в США, був головою товариств творчості Толстого й Пушкіна, членом Російського національного союзу в Америці. Це теж про щось говорить.